Водоспад Шипіт, г.Гимба (с.Пилипець)

З самого ранку зібрались і поїхали в Пилипець. З Синевирської Поляни їхати трохи більше години.

Спочатку відвідали водоспад Шипіт. Вхід до нього платний. Поряд є невелика парковка — вона також платна.

До водоспаду йти пішки близько 5 хвилин. Тут скрізь ліс, біжить струмок — тож прохолодно.

Водоспад красивий і досить великий.

Але. Не сподобалось.

Я тут також був десь біля 20 років тому. Тоді було супер. Зараз — навіть в будній день дуже багато туристів. Всі штовхаються, фоткаються, вилазять на каміння біля водоспаду.

До того ж, поряд немає нормального майданчика — скрізь грязюка і калюжі.

Швиденько зробили декілька фото і тікати звідти.

Вздовж дороги — купа наметів з сувенірами.

Туалет — туди краще не ходити. Невже не можна зробити щось пристойне, вхід же платний.

Дорога в самому Пилипці — теж дуже погана. Одні ями.

Тож на водоспад ми витратили не більше 20 хвилин. Зайшли перекусити в найближчий ресторан.

Далі доїхали до нижньої станції кріселки. Тут також парковка, безкоштовна, але дуже маленька.

Але, приблизно на півшляху ми зависли. Чекали хвилин 20 поки рух відновили, але дуже повільно. Ніби щось зламалося. Тож замість 15 хвилин підйому вийшло більше години.

На верхній станції сказали, що якщо за півгодини не полагодять — нас заберуть машиною вниз. На жаль, через це плани трохи помінялись.

Замість запланованого пішого сходження на Гимбу 1491 м найняли водія на бобіку.

Він нас доставив на гору за якісь 10-15 хвилин.

Дорога на гору розбита і розмита, дуже багато великого каміння.

Погода була теж не дуже, з півдня насували хмари. Тому ми швиденько зробили фото, а діти напали на чорницю. Чорницею поросли всі схили навколишніх гір. Місцеві мотаються машинами і мотоциклами, збирають ящиками і возять до низу.

Трохи наїлись чорниці, ще трохи фото — і вниз.

На верхній станції є чайна “Сурія”. Але вона була зачинена. Тож дружина пішла в ресторан “Вершина” пити чай, а ми - до міні-зоопарку. Тут теж чудовий контактний зоопарк — можна погодувати кроликів, косуль, оленів, бика, навіть павича. І все це з видом на гори.

Пощастило, скоро все полагодили і ми без пригод спустились вниз.

На цьому подорож до Пилипця завершилась, виїхали на гарну дорогу і помчали до Синевиру...

Тепер за планом наступного разу - піше сходження на Гимбу і Великий верх.

По дорозі заїхали на чайну фабрику Мольфар.

Це звичайна хата, тож найти її без навігатора складно.

Ціни кусаються, але чай смачний. Особливо ферментований Іван-чай. Можна обрати збір на будь-який смак.